Поливна вода. На що звернути увагу ?!

Якісна вода є запорукою високої врожайності і повноцінного розчинення препаратів. Наразі особливо гостро постала проблема якості води, яку використовують для сільськогосподарських потреб, і в першу чергу — для зрошення і виготовлення бакових сумішей.


Полив (зрошення, іригація) — це підведення води до рослин, що відчувають нестачу вологи, а також збільшення її запасів у кореневмісному шарі ґрунту, з метою збільшення родючості.

Наявність води є невід'ємною складовою умовою всіх фізіологічних процесів, що відбуваються в рослині: фотосинтезу, транспортування органічних сполук, поглинання мінеральних речовин у вигляді розчинів з ґрунту. До того ж вода виступає в якості терморегулятора для рослин, сприяючи підтриманню температури шляхом випаровування з поверхні листя. Коріння всмоктують воду з ґрунту перш за все в результаті осмотичного тиску, який існує завдяки тому, що рослинні клітини містять більш високу концентрацію розчинних солей, ніж ґрунт. Завдяки цій різниці в концентрації солей з'являється можливість переміщення води з області низької концентрації солей (ґрунт) до вищої (рослина). Цей процес має назву “осмос”. Якщо для поливу застосовувати воду з високим вмістом солей, відбувається підвищення їх концентрація в ґрунті, і таким чином знижуюється ефект від осмотичного тиску через водопроникну мембрану кореня і, відповідно, зменшуюється поглинання води корінням.

                Збільшення концентрації солей спричиняє зменшення кількості необхідних макроелементів, які можна вносити в живильний розчин, зберігаючи оптимальну електропровідність води для поливу.

                Через високий вміст розчинних солей може бути спричинена шкода корінню, адже засвоєння води та поживних речовин знизиться. Солі можуть накопичуватися в клітинах листків, викликаючи опіки їх країв.

На якість зрошувальної води також впливають наступні чинники: температура, ступені засолення, електропровідності, мінералізації, окислювально-відновного потенціалу.

                Рівень кислотності води, яка використовується для поливу, має знаходитися в межах від 6,5 до 8,5 pH, і рідко становить проблему для рослин. Проте, показник кислотності відіграє важливу роль у безлічі хімічних реакцій, що відбуваються у воді та ґрунті, тому потрібно приділяти увагу його контролю.

                Загальна мінералізація — це сумарний кількісний показник вмісту розчинених у воді речовин. Цей параметр також називають вмістом розчинених твердих речовин або загальним солевмістом, бо розчинені у воді речовини знаходяться саме в вигляді солей. Цей показник називають TDS (від англ. total dissolved salts — кількість розчинених солей).

                Жорсткість води — це показник, який відображає кількість солей кальцію і магнію у воді. Існує декілька варіацій цього показника, проте найчастіше застосовується загальна жорсткість води, тобто сума ВСІХ солей кальцію і магнію.

                Електропровідність — це кількісне вираження здатності водного розчину проводити електричний струм. Електрична провідність природної води залежить в основному від ступеня мінералізації (концентрації розчинених мінеральних солей) і температури.

                Окислювально-відновний потенціал, або редокс-потенціал, — це своєрідний показник хімічної активності води і ґрунту. Визначити можна лише за допомогою спеціального електронного приладу.



ДОВІДКА: Для більшості рослин нешкідлива поливна вода з мінералізацією до 1,5 г/л, а для солестійких — до 8 г/л. Токсичною вважають воду з вмістом 15-20 г/л  розчинних солей.

Важливо: оптимальною температурою поливної води вважають 17-25 С°


Як правило, підготовка води для поливу полів обмежується застосуванням технологій механічної фільтрації для зниження вмісту механічних домішок.

                Якість поливної води можна поліпшити лише коректуючи лужність, за рахунок використання фізіологічно кислих добрив і (або) мінеральних кислот, а інші показники залишаться на сталому рівні, бо дія всіх препаратів основана на зв’язуванні солей, а не нейтралізації їх в розчині взагалі. Так наприклад, згідно наших досліджень (табл. 1), лише 1 кг лимонної кислоти на 1000 м3 змінив Ph води з 3,65 відповідно до норми – 7,75. Показники засоленості, електропровідності, мінералізації та окисно-відновного потенціалу залишились сталими відносно норми. Отже, необхідно бути надзвичайно обережним при хімічних операціях з водою та контролювати кількість внесеного препарату.


                     Якщо вода дуже засолена, то для того, аби не зменшувати кількість добрив, що вносяться з робочим розчином, доводиться використовувати безбаластні, добре розчинні мінеральні добрива і, за можливості, солі, які мають більш низьку електропровідність: калійну, кальцієву і магнієву селітри, монокалій-фосфат. Але така вода є небезпечною для використання при змішуванні робочих розчинів пестицидів.


                Використання для поливу води з початково високим солевмістом змушує фермера відмовитися від застосування речовин, що мають високу електропровідність: аміачна селітра, сульфат калію, сульфат амонію. 

                Отже, можна зробити наступний висновок: препарати для зниження pH або добрива є ефективними і необхідними засобами якщо жорсткість води в нормі або ж при використанні води для бакових сумішей. І на сьогодні існує ряд таких препаратів, що зв’язують солі в жорсткій воді, покращуючи таким чином роботу пестицидів. А іноді пестициди починають працювати лише за умови їх наявності.

                Якщо вода використовується для зрошення, то на сьогодні, на жаль, нам не відомі методи хімічного очищення. В основному застосовуються різноманітні фільтри, відстоювання та інші фізичні способи.


Колектив лабораторії Ірлен

Ссылка на публикацию: