Якісна вода є запорукою високої врожайності і повноцінного розчинення препаратів. Наразі особливо гостро постала проблема якості води, яку використовують для сільськогосподарських потреб, і в першу чергу — для зрошення і виготовлення бакових сумішей.
Полив (зрошення, іригація) — це підведення води до рослин, що відчувають
нестачу вологи, а також збільшення її запасів у кореневмісному шарі ґрунту, з
метою збільшення родючості.
Наявність води є невід'ємною складовою умовою всіх фізіологічних процесів,
що відбуваються в рослині: фотосинтезу, транспортування органічних сполук,
поглинання мінеральних речовин у вигляді розчинів з ґрунту. До того ж вода
виступає в якості терморегулятора для рослин, сприяючи підтриманню температури
шляхом випаровування з поверхні листя. Коріння всмоктують воду з ґрунту перш за
все в результаті осмотичного тиску, який існує завдяки тому, що рослинні
клітини містять більш високу концентрацію розчинних солей, ніж ґрунт. Завдяки
цій різниці в концентрації солей з'являється можливість переміщення води з
області низької концентрації солей (ґрунт) до вищої (рослина). Цей процес має
назву “осмос”. Якщо для поливу застосовувати воду з високим вмістом солей,
відбувається підвищення їх концентрація в ґрунті, і таким чином знижуюється
ефект від осмотичного тиску через водопроникну мембрану кореня і, відповідно,
зменшуюється поглинання води корінням.
Збільшення
концентрації солей спричиняє зменшення кількості необхідних макроелементів, які
можна вносити в живильний розчин, зберігаючи оптимальну електропровідність води
для поливу.
Через високий вміст
розчинних солей може бути спричинена шкода корінню, адже засвоєння води та
поживних речовин знизиться. Солі можуть накопичуватися в клітинах листків,
викликаючи опіки їх країв.
На якість
зрошувальної води також впливають наступні чинники: температура, ступені
засолення, електропровідності, мінералізації, окислювально-відновного
потенціалу.
Рівень кислотності
води, яка використовується для поливу, має знаходитися в межах від 6,5 до 8,5
pH, і рідко становить проблему для рослин. Проте, показник кислотності відіграє
важливу роль у безлічі хімічних реакцій, що відбуваються у воді та ґрунті, тому
потрібно приділяти увагу його контролю.
Загальна
мінералізація — це сумарний кількісний показник вмісту розчинених у воді
речовин. Цей параметр також називають вмістом розчинених твердих речовин або
загальним солевмістом, бо розчинені у воді речовини знаходяться саме в вигляді
солей. Цей показник називають TDS (від англ. total dissolved salts —
кількість розчинених солей).
Жорсткість води —
це показник, який відображає кількість солей кальцію і магнію у воді. Існує
декілька варіацій цього показника, проте найчастіше застосовується загальна
жорсткість води, тобто сума ВСІХ солей кальцію і магнію.
Електропровідність
— це кількісне вираження здатності водного розчину проводити електричний струм.
Електрична провідність природної води залежить в основному від ступеня
мінералізації (концентрації розчинених мінеральних солей) і температури.
Окислювально-відновний потенціал, або редокс-потенціал, — це своєрідний показник хімічної активності води і ґрунту. Визначити можна лише за допомогою спеціального електронного приладу.
ДОВІДКА: Для
більшості рослин нешкідлива поливна вода з мінералізацією до 1,5 г/л, а для
солестійких — до 8 г/л. Токсичною вважають воду з вмістом 15-20 г/л розчинних солей.
Важливо:
оптимальною температурою поливної води вважають 17-25 С°
Як правило,
підготовка води для поливу полів обмежується застосуванням технологій
механічної фільтрації для зниження вмісту механічних домішок.
Якість поливної води можна поліпшити лише коректуючи лужність, за рахунок використання фізіологічно кислих добрив і (або) мінеральних кислот, а інші показники залишаться на сталому рівні, бо дія всіх препаратів основана на зв’язуванні солей, а не нейтралізації їх в розчині взагалі. Так наприклад, згідно наших досліджень (табл. 1), лише 1 кг лимонної кислоти на 1000 м3 змінив Ph води з 3,65 відповідно до норми – 7,75. Показники засоленості, електропровідності, мінералізації та окисно-відновного потенціалу залишились сталими відносно норми. Отже, необхідно бути надзвичайно обережним при хімічних операціях з водою та контролювати кількість внесеного препарату.
Якщо вода дуже
засолена, то для того, аби не зменшувати кількість добрив, що вносяться з
робочим розчином, доводиться використовувати безбаластні, добре розчинні
мінеральні добрива і, за можливості, солі, які мають більш низьку
електропровідність: калійну, кальцієву і магнієву селітри, монокалій-фосфат.
Але така вода є небезпечною для використання при змішуванні робочих розчинів
пестицидів.
Використання для
поливу води з початково високим солевмістом змушує фермера відмовитися від
застосування речовин, що мають високу електропровідність: аміачна селітра,
сульфат калію, сульфат амонію.
Отже, можна зробити
наступний висновок: препарати для зниження pH або добрива є ефективними і
необхідними засобами якщо жорсткість води в нормі або ж при використанні води
для бакових сумішей. І на сьогодні існує ряд таких препаратів, що зв’язують
солі в жорсткій воді, покращуючи таким чином роботу пестицидів. А іноді
пестициди починають працювати лише за умови їх наявності.
Якщо вода використовується для зрошення, то на сьогодні, на жаль, нам не відомі методи хімічного очищення. В основному застосовуються різноманітні фільтри, відстоювання та інші фізичні способи.
Колектив лабораторії Ірлен